Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР | Редакція: 05.04.2015 р.

Редакція: 05.04.2015 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про місцеве самоврядування в Україні

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Законами України
від 6 жовтня 1998 року № 163-XIV,
 від 16 липня 1999 року № 997-XIV,
 від 11 січня 2000 року № 1366-XIV,
від 22 червня 2000 року № 1841-III,
 від 21 грудня 2000 року № 2182-III,
 від 17 травня 2001 року № 2419-III,
 від 29 травня 2001 року № 2470-III,
 від 7 червня 2001 року № 2493-III,
 від 11 липня 2001 року № 2628-III,
від 28 листопада 2002 року № 254-IV,
від 6 березня 2003 року № 594-IV,
 від 3 квітня 2003 року № 662-IV,
 від 3 квітня 2003 року № 703-IV,
від 22 травня 2003 року № 862-IV,
 від 19 червня 2003 року № 969-IV,
 від 11 вересня 2003 року № 1160-IV,
від 11 грудня 2003 року № 1377-IV,
 від 3 лютого 2004 року № 1419-IV,
 від 4 березня 2004 року № 1577-IV
(зміни до цього Закону, передбачені Законом України від 4 березня 2004 року № 1577-IV, зупинено
 на 2005 рік у зв’язку із зупиненням дії Закону України
 від 4 березня 2004 року № 1577-IV згідно
із Законами України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV,
від 25 березня 2005 року № 2505-IV,
 на 2006 рік – згідно із Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV,
на 2007 рік – згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V,
втратили чинність у зв’язку з втратою чинності Законом України
 від 4 березня 2004 року № 1577-IV згідно із Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI),
 від 6 жовтня 2004 року № 2055-IV,
від 21 квітня 2005 року № 2554-IV,
від 6 вересня 2005 року № 2806-IV,
 від 6 вересня 2005 року № 2813-IV,
 від 6 жовтня 2005 року № 2960-IV,
 від 1 грудня 2005 року № 3167-IV,
 від 22 грудня 2005 року № 3266-IV,
 від 19 грудня 2006 року № 489-V,
 від 7 лютого 2007 року № 609-V,
 від 22 лютого 2007 року № 698-V
(зміни, внесені Законом України від 22 лютого 2007 року № 698-V,
 набрали чинності з 1 жовтня 2007 року),
 від 15 березня 2007 року № 749-V,
 від 22 березня 2007 року № 812-V,
 від 27 квітня 2007 року № 997-V,
 від 16 травня 2007 року № 1026-V,
 від 28 грудня 2007 року № 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI,
 діють по 31 грудня 2008 року,
зміни, внесені пунктом 89 розділу II Закону України
від 28 грудня 2007 року № 107-VI,
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
 згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008),
від 16 вересня 2008 року № 509-VI
(зміни, внесені абзацами третім та четвертим підпункту 1 та підпунктом 2
 пункту 7 розділу I Закону України від 16 вересня 2008 року № 509-VI,
набрали чинності з 15 квітня 2009 року),
від 18 вересня 2008 року № 520-VI,
від 25 грудня 2008 року № 806-VI,
від 19 березня 2009 року № 1180-VI,
від 14 квітня 2009 року № 1254-VI,
від 16 квітня 2009 року № 1275-VI,
від 21 січня 2010 року № 1825-VI,
 від 11 лютого 2010 року № 1878-VI,
від 29 червня 2010 року № 2367-VI,
 від 1 липня 2010 року № 2388-VI,
від 1 липня 2010 року № 2389-VI,
 від 1 липня 2010 року № 2404-VI,
 від 8 липня 2010 року № 2457-VI,
 від 9 липня 2010 року № 2479-VI,
 від 2 грудня 2010 року № 2756-VI,
 від 17 лютого 2011 року № 3038-VI,
 від 2 червня 2011 року № 3460-VI,
 від 7 липня 2011 року № 3610-VI,
 від 9 грудня 2011 року № 4154-VI,
 від 17 травня 2012 року № 4710-VI,
 від 17 травня 2012 року № 4711-VI,
 від 17 травня 2012 року № 4719-VI,
 від 5 червня 2012 року № 4875-VI,
 від 3 липня 2012 року № 5029-VI,
 від 5 липня 2012 року № 5067-VI,
 від 6 вересня 2012 року № 5203-VI,
 від 2 жовтня 2012 року № 5400-VI,
 від 2 жовтня 2012 року № 5404-VI,
 від 2 жовтня 2012 року № 5406-VI,
 від 16 жовтня 2012 року № 5461-VI,
 від 6 листопада 2012 року № 5477-VI,
 від 20 листопада 2012 року № 5492-VI,
 від 20 листопада 2012 року № 5498-VI,
 від 14 травня 2013 року № 224-VII,
 від 2 липня 2013 року № 379-VII,
 від 4 липня 2013 року № 402-VII,
 від 4 липня 2013 року № 406-VII,
 від 17 вересня 2013 року № 563-VII,
від 27 березня 2014 року № 1170-VII,
 від 8 квітня 2014 року № 1184-VII,
 від 10 квітня 2014 року № 1198-VII,
від 29 травня 2014 року № 1283-VII,
від 17 червня 2014 року № 1508-VII,
від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII,
від 28 грудня 2014 року № 76-VIII,
від 15 січня 2015 року № 116-VIII,
від 5 лютого 2015 року № 157-VIII,
від 12 лютого 2015 року № 191-VIII
(Дозвіл на будівництво об’єкта містобудування, вихідні дані (архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення) та дозвіл на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності абзацами третім та четвертим підпункту 1 та підпунктом 2 пункту 7 розділу I Закону України від 16 вересня 2008 року № 509-VI, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності Законом України від 16 вересня 2008 року № 509-VI, а щодо об’єктів містобудування, будівництво яких розпочато, – до завершення їх будівництва)
Окремим положенням цього Закону дано офіційне тлумачення
 Рішенням Конституційного Суду України
 від 6 липня 1999 року № 7-рп/99
Окремі положення цього Закону визнано конституційними,
 а положення частини третьої статті 79 – неконституційним
 (згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 9 лютого 2000 року № 1-рп/2000)
Окремим положенням цього Закону дано офіційне тлумачення
 Рішенням Конституційного Суду України
від 13 липня 2001 року № 11-рп/2001
Окремим положенням цього Закону дано офіційне тлумачення
 Рішенням Конституційного Суду України
від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003
Положенню частини четвертої статті 12 цього Закону у взаємозв’язку з положенням
частини першої статті 12 цього Закону дано офіційне тлумачення
 Рішенням Конституційного Суду України
від 20 травня 2004 року № 12-рп/2004
Окремим положенням цього Закону дано офіційне тлумачення
 Рішенням Конституційного Суду України
 від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009
(Установлено, що норми і положення абзацу другого пункту тридцятого частини першої статті 26 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, згідно із Законом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI, враховуючи зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII)
Цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни, використані в цьому Законі
Основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення:
територіальна громада – жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр;
адміністративно-територіальна одиниця – область, район, місто, район у місті, селище, село;
(положенню абзацу третього статті 1 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 13.07.2001 року № 11-рп/2001)
місцевий референдум – форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування;
загальні збори – зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення;
представницький орган місцевого самоврядування – виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення;
районні та обласні ради – органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст;
загальний склад ради – кількісний склад депутатів ради, визначений радою відповідно до закону;
склад ради – кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку;
правомочний склад ради – кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку, яка становить не менш як дві третини від загального складу ради;
виконавчі органи рад – органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;
органи самоорганізації населення – представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста;
посадова особа місцевого самоврядування – особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету;
делеговані повноваження – повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад;
право комунальної власності – право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;
бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування;
районний бюджет – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;
обласний бюджет – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;
поточний бюджет – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних видатків;
бюджет розвитку – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази;
мінімальний бюджет місцевого самоврядування – розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою;
мінімальний рівень соціальних потреб – гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг на душу населення в межах усієї території України;
самооподаткування – форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру.
Стаття 2. Поняття місцевого самоврядування
1. Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
2. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Стаття 3. Право громадян на участь у місцевому самоврядуванні
1. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.
2. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.
Стаття 4. Основні принципи місцевого самоврядування
Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:
народовладдя;
законності;
гласності;
колегіальності;
поєднання місцевих і державних інтересів;
виборності;
правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;
підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;
державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;
судового захисту прав місцевого самоврядування.
Стаття 5. Система місцевого самоврядування
1. Система місцевого самоврядування включає:
територіальну громаду;
сільську, селищну, міську раду;
сільського, селищного, міського голову;
виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
старосту;
(частину першу статті 5 доповнено новим абзацом шостим згідно із Законом України від 05.02.2015 р. № 157-VIII, у зв’язку з цим абзаци шостий та сьомий вважати відповідно абзацами сьомим та восьмим)
районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
органи самоорганізації населення.
2. У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.
Стаття 6. Територіальні громади
1. Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
2. Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об’єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.
3. Територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об’єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об’єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом.
(стаття 6 з роз’ясненнями Рішення Конституційного Суду України від 09.02.2000 р. № 1-рп/2000, у редакції Закону України від 05.02.2015 р. № 157-VIII)
Стаття 7. Місцевий референдум
1. Місцевий референдум є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення.
2. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до відання місцевого самоврядування.
3. На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади.
4. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов’язковими для виконання на відповідній території.
5. Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначаються законом про референдуми.
Стаття 8. Загальні збори громадян
1. Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення.
2. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.
3. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади.
Стаття 9. Місцеві ініціативи
1. Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.
2. Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади з урахуванням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.
(частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.2010 р. № 2388-VI)
3. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов’язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.
4. Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади.
Стаття 10. Ради – представницькі органи місцевого самоврядування
1. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
2. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
3. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
4. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
5. Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
(статтю 10 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
(зміни, внесені підпунктом 1 пункту 89 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008)
Стаття 11. Виконавчі органи рад
1. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
(положення частини першої статті 11 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000)
2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
3. У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпоряджання земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.
Стаття 12. Сільський, селищний, міський голова
1. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об’єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
2. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.
(частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 25.12.2008 р. № 806-VI)
3. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
4. Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.
(положенню частини четвертої статті 12 у взаємозв’язку з положенням частини першої цієї статті дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 20.05.2004 р. № 12-рп/2004)
(частина четверта статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.05.2012 р. № 4711-VI)
5. На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
(положенням статті 12 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 06.07.99 р. № 7-рп/99)
(положенням статті 12 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.2003 р. № 21-рп/2003)
Стаття 13. Громадські слухання
1. Територіальна громада має право проводити громадські слухання – зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.
2. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.
3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування.
4. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.
Стаття 14. Органи самоорганізації населення
1. Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.
2. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначаються законом.
Стаття 14 1. Староста
1. У селах, селищах, визначених за рішенням місцевої ради об’єднаної територіальної громади, утвореної відповідно до Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”, за винятком її адміністративного центру, обирається староста на строк повноважень місцевої ради.
2. Староста є посадовою особою місцевого самоврядування.
3. Староста:
1) представляє інтереси жителів села, селища у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради;
2) сприяє жителям села, селища у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування;
3) бере участь у підготовці проекту бюджету територіальної громади в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного села, селища;
4) вносить пропозиції до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради з питань діяльності на території відповідного села, селища виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної форми власності та їх посадових осіб;
5) здійснює інші обов’язки, визначені Положенням про старосту.
4. Положення про старосту затверджується сільською, селищною, міською радою відповідної об’єднаної територіальної громади.
У Положенні визначаються права і обов’язки старости, порядок його звітності, інші питання, пов’язані з діяльністю старости.
5. Староста обирається в порядку, визначеному законом.
6. Староста є членом виконавчого комітету ради об’єднаної територіальної громади за посадою.
(Закон доповнено статтею 14 1 згідно із Законом України від 05.02.2015 р. № 157-VIII)
Стаття 15. Форми добровільного об’єднання органів місцевого самоврядування
1. Органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об’єднуватися в асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об’єднання, які підлягають реєстрації відповідно до законодавства в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань.
(частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 16.04.2009 р. № 1275-VI, від 16.10.2012 р. № 5461-VI)
2. Органи місцевого самоврядування та їх асоціації можуть входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних об’єднань органів місцевого самоврядування.
3. Асоціаціям та іншим добровільним об’єднанням органів місцевого самоврядування не можуть передаватися владні повноваження органів місцевого самоврядування.
(частина третя статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.04.2009 р. № 1275-VI)
Стаття 16. Організаційно-правова, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування
1. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
2. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
3. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
(частина третя статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.09.2005 р. № 2813-IV)
4. Рішення про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад. У разі якщо територіальна громада району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передачу права управління майном та фінансами відповідній міській раді, а територіальна громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення органів місцевого самоврядування районів у місті міська рада здійснює управління майном та фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, та несе відповідальність перед громадою відповідного району у місті.
(положення частини четвертої статті 16 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000)
5. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
6. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
7. Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти.
8. Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення) рада може наділяти частиною своїх повноважень органи самоорганізації населення, передавати їм відповідні кошти, а також матеріально-технічні та інші ресурси, необхідні для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням.
9. Сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, обласні ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України.
Стаття 17. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Стаття 18. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад
1. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
2. З питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію.
3. Органи місцевого самоврядування можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а також організовувати проведення перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади.
Стаття 18 1. Відносини органів місцевого самоврядування із судами загальної юрисдикції
Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
(Закон доповнено статтею 18 1 згідно із Законом України від 14.10.2014 р. № 1697-VII)
Стаття 19. Статут територіальної громади села, селища, міста
1. З метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста.
2. Статут територіальної громади підлягає державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань.
(частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5461-VI)
3. Підставою для відмови в державній реєстрації статуту територіальної громади може бути його невідповідність Конституції та законам України. Відмова в реєстрації статуту територіальної громади може бути оскаржена в судовому порядку.
Стаття 20. Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування
Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
Стаття 21. Обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування
Обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Стаття 22. Символіка територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей
1. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції.
2. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка відповідно району, області.
3. Зміст, опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються відповідною радою згідно з законом.
Стаття 23. Підняття Державного Прапора України
На будинках, де працюють ради та їх виконавчі комітети, піднімається Державний Прапор України.
Стаття 24. Законодавство про місцеве самоврядування
1. Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.
2. Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь.
3. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ОСНОВА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Глава 1. Повноваження сільських, селищних, міських рад
Стаття 25. Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
(положенням статті 25 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009)
Стаття 26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад
1. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:
1) затвердження регламенту ради;
2) утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;
3) утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск;
(положення пункту 3 частини першої статті 26 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000)
(дію пункту 3 частини першої статті 26 зупинено на 2007 рік стосовно встановлення чисельності та штатів апарату та виконавчих органів відповідної ради згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V)
(дію пункту 3 частини першої статті 26 відновлено у зв’язку із виключенням пункту 47 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V згідно із Законом України від 15.03.2007 р. № 749-V)
4) обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом;
(пункт 4 частини першої статті 26 у редакції Закону України від 21.04.2005 р. № 2554-IV)
5) затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання;
(положення пункту 5 частини першої статті 26 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000)
(дію пункту 5 частини першої статті 26 зупинено на 2007 рік стосовно встановлення чисельності та штатів апарату та виконавчих органів відповідної ради згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V)
(дію пункту 5 частини першої статті 26 відновлено у зв’язку із виключенням пункту 47 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V згідно із Законом України від 15.03.2007 р. № 749-V)
(пункт 5 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
(зміни, внесені підпунктом 2 пункту 89 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008)
6) утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради;
(положення пункту 6 частини першої статті 26 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000)
7) затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання, з урахуванням вимог статті 32 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”;
(пункт 7 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.2010 р. № 2388-VI)
8) заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників;
9) заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ради, у тому числі щорічного звіту про здійснення державної регуляторної політики виконавчими органами відповідної ради;
(положення пункту 9 частини першої статті 26 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000)
(пункт 9 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.2010 р. № 2388-VI)
10) прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові;
(положення пункту 10 частини першої статті 26 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000)
11) заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує;
12) заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді, виконання ними доручень ради;
13) розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по запитах;
14) прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом;
15) скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень;
16) прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Законом;
(положення пункту 16 частини першої статті 26 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000)
17) визначення відповідно до закону кількісного складу ради;
18) прийняття рішення про проведення місцевого референдуму;
19) прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення референдумів та виборів органів державної влади, місцевого самоврядування та сільського, селищного, міського голови;
20) прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення;
21) прийняття рішень про об’єднання в асоціації або вступ до асоціацій, інших форм добровільних об’єднань органів місцевого самоврядування та про вихід з них;
22) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;
23) затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;
24) встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України;
(пункт 24 частини першої статті 26 у редакції Закону України від 02.12.2010 р. № 2756-VI)
25) утворення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди;
(пункт 25 частини першої статті 26 в редакції Закону України від 06.09.2005 р. № 2813-IV)
26) прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень;
(пункт 26 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 08.07.2010 р. № 2457-VI)
27) прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету; 
(пункт 27 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 08.07.2010 р. № 2457-VI)
28) прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку;
(пункт 28 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 р. № 2756-VI)
29) встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;
30) прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об’єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об’єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об’єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;
(пункт 30 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.07.99 р. № 997-XIV)
Реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.
(пункт 30 частини першої статті 26 доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 11.07.2001 р. № 2628-III, абзац другий пункту 30 частини першої статті 26 у редакції Закону України від 28.12.2014 р. № 76-VIII)
(установлено, що норми і положення абзацу другого пункту тридцятого частини першої статті 26 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, згідно із Законом України від 28.12.2014 р. № 80-VIII)
31) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;
32) створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб’єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);
33) вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;
33 1) прийняття рішень щодо надання згоди на організацію співробітництва територіальних громад, суб’єктом якого є територіальна громада села, селища, міста, у формах, визначених статтею 4 Закону України “Про співробітництво територіальних громад”, щодо схвалення проекту договору про співробітництво та інших рішень, пов’язаних із здійсненням відповідно до зазначеного Закону співробітництва територіальних громад;
(частину першу статті 26 доповнено пунктом 33 1 згідно із Законом України від 17.06.2014 р. № 1508-VII)
33 2) заслуховування звітів, пов’язаних із здійсненням відповідно до Закону України “Про співробітництво територіальних громад” співробітництва територіальних громад, суб’єктом якого є територіальна громада села, селища, міста;
(частину першу статті 26 доповнено пунктом 33 2 згідно із Законом України від 17.06.2014 р. № 1508-VII)
34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;
35) затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України;
(пункт 35 частини першої статті 26 у редакції Закону України від 02.12.2010 р. № 2756-VI)
36) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу;
37) прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам’ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;
38) надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, у тому числі місць чи об’єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію;
(пункт 38 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.01.2010 р. № 1825-VI)
39) пункт 39 частини першої статті 26 виключено
(пункт 39 частини першої статті 26 виключено згідно із Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV)
(дію пункту 39 частини першої статті 26 відновлено на 2005 рік у зв’язку із зупиненням дії Закону України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законами України від 23.12.2004 р. № 2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV, на 2006 рік – згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV, на 2007 рік – згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V, відновлено у зв’язку з втратою чинності Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
(пункт 39 частини першої статті 26 виключено згідно із Законом України від 08.07.2010 р. № 2457-VI)
39 1) створення відповідно до закону за рахунок коштів місцевого бюджету установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, призначення і звільнення керівників цих установ, залучення в установленому законом порядку фізичних чи юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;
(частину першу статті 26 доповнено підпунктом 39 1 згідно із Законом України від 02.06.2011 р. № 3460-VI)
40) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів внутрішніх справ про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території;
(пункт 40 частини першої статті 26 у редакції Закону України від 04.03.2004 р. № 1577-IV)
(дію попередньої редакції пункту 40 частини першої статті 26 відновлено на 2005 рік у зв’язку із зупиненням дії Закону України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законами України від 23.12.2004 р. № 2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV, на 2006 рік – згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV, на 2007 рік – згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V, відновлено у зв’язку з втратою чинності Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
(пункт 40 частини першої статті 26 у редакції Закону України від 01.07.2010 р. № 2389-VI)
41) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами;
(положенням пункту 41 частини першої статті 26 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 13.07.2001 року № 11-рп/2001)
42) затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації;
43) затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції;
44) встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;
45) прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;
45 1) визначення територій, на яких можуть проводитися потенційно небезпечні заходи в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки;
(частину першу статті 26 доповнено пунктом 45 1 згідно із Законом України від 03.02.2004 р. № 1419-IV)
46) прийняття рішень, пов’язаних із створенням спеціальних вільних та інших зон, змінами в статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань; надання згоди на створення таких зон за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України;
47) прийняття рішення про дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення у випадках, передбачених цим Законом;
48) затвердження статуту територіальної громади;
49) затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади;
50) прийняття рішень щодо виконання положень статей 7, 11, 12, 20, 24 Закону України “Про засади державної мовної політики”;
(пункт 50 частини першої статті 26 у редакції Закону України від 03.07.2012 р. № 5029-VI)
51) надання згоди на передачу об’єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об’єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об’єктів державної власності;
(частину першу статті 26 доповнено пунктом 51 згідно із Законом України від 06.10.98 р. № 163-XIV, пункт 51 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.12.2000 р. № 2182-III)
52) створення відповідно до законодавства комунальної аварійно-рятувальної служби;
(частину першу статті 26 доповнено пунктом 52 згідно із Законом України від 29.05.2001 р. № 2470-III)
53) затвердження відповідно до закону Положення про помічника-консультанта депутата ради та опису посвідчення помічника-консультанта депутата ради;
(частину першу статті 26 доповнено пунктом 53 згідно із Законом України від 22.12.2005 р. № 3266-IV)
54) вирішення питань у сфері поводження з небезпечними відходами відповідно до законодавства;
(частину першу статті 26 доповнено пунктом 54 згідно із Законом України від 21.01.2010 р. № 1825-VI)
55) визначення на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють у межах певної території збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами;
(частину першу статті 26 доповнено пунктом 55 згідно із Законом України від 21.01.2010 р. № 1825-VI)
56) затвердження порядку переміщення на штрафні майданчики транспортних засобів, припаркованих не у спеціально відведених місцях для паркування транспортних засобів.
(частину першу статті 26 доповнено пунктом 56 згідно із Законом України від 02.12.2010 р. № 2756-VI)
2. Виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються такі питання:
1) визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах;
2) встановлення нормативів централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.
3. Частина третя статті 26 втратила чинність
(статтю 26 доповнено частиною третьою згідно із Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV)
(дію частини третьої статті 26 зупинено на 2005 рік у зв’язку із зупиненням дії Закону України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законами України від 23.12.2004 р. № 2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV, на 2006 рік – згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV, на 2007 рік – згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V, втратила чинність у зв’язку з втратою чинності Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
4. Частина четверта статті 26 втратила чинність
(статтю 26 доповнено частиною четвертою згідно із Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV)
(дію частини четвертої статті 26 зупинено на 2005 рік у зв’язку із зупиненням дії Закону України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законами України від 23.12.2004 р. № 2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV, на 2006 рік – згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV, на 2007 рік – згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V, втратила чинність у зв’язку з втратою чинності Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
Глава 2. Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад
Стаття 27. Повноваження у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм;
2) забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;
3) забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі;
4) розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням;
5) попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань;
6) подання до районних, обласних рад необхідних показників та внесення пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов’язаних із соціально-економічним та культурним розвитком території, задоволенням потреб населення;
7) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території;
8) розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях;
9) утворення цільових фондів соціальної допомоги інвалідам, визначення порядку і умов витрачання коштів цих фондів;
(пункт “а” статті 27 доповнено підпунктом 9 згідно із Законом України від 06.10.2005 р. № 2960-IV)
б) делеговані повноваження:
1) участь у здійсненні державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”;
(пункт “б” статті 27 доповнено новим підпунктом 1 згідно із Законом України від 01.07.2010 р. № 2388-VI, у зв’язку з цим підпункти 1 та 2 вважати відповідно підпунктами 2 та 3)
2) розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів;
3) статистичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території;
4) організаційне забезпечення надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг.
(пункт “б” статті 27 доповнено підпунктом 4 згідно із Законом України від 06.09.2012 р. № 5203-VI)
Стаття 28. Повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів;
2) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги;
(Законом України від 01.07.2010 р. № 2404-VI, який набрав чинності з 31 жовтня 2010 року, передбачено зміни до підпункту 2 пункту “а” статті 28)
(підпункт 2 пункту “а” статті 28 у редакції Закону України від 09.07.2010 р. № 2479-VI, із змінами, внесеними згідно із Законами України від 07.07.2011 р. № 3610-VI, від 02.10.2012 р. № 5400-VI, від 10.04.2014 р. № 1198-VII)
3) встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад;
4) здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету;
5) залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об’єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;
6) об’єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад;
7) укладення з юридичними і фізичними особами договорів на справляння місцевих зборів, обов’язковість укладення яких установлена законодавством;
(пункт “а” статті 28 доповнено підпунктом 7 згідно із Законом України від 02.12.2010 р. № 2756-VI)
8) підготовка та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів;
(пункт “а” статті 28 доповнено підпунктом 8 згідно із Законом України від 02.12.2010 р. № 2756-VI)
б) делеговані повноваження:
1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов’язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності;
2) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів;
3) сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території.
Стаття 29. Повноваження щодо управління комунальною власністю
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;
2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;
3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;
4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об’єктів, які можуть надаватися у концесію;  подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна;
(підпункт 4 пункту “а” статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.07.99 р. № 997-XIV)
б) делеговане повноваження:
погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які перебувають у державній власності.
Стаття 30. Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) управління об’єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;
2) облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності;
3) сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;
(підпункт 3 пункту “а” статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5461-VI)
4) прийняття рішень про організацію громадських вбиралень, стоянок та майданчиків для паркування автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону;
(підпункт 4 пункту “а” частини першої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 17.05.2012 р. № 4710-VI, від 16.10.2012 р. № 5461-VI)
5) забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води;
6) вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин;
7) організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян;
(підпункт 7 пункту “а” частини першої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.05.2012 р. № 4710-VI)
7 1) прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування;
(пункт “а” статті 30 доповнено підпунктом 7 1 згідно із Законом України від 29.05.2014 р. № 1283-VII)
8) організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі;
9) встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад;
10) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством;
11) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони;
12) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв’язку;
13) надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами;
14) сприяння діяльності Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;
(пункт “а” статті 30 доповнено підпунктом 14 згідно із Законом України від 19.03.2009 р. № 1180-VI)
15) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів;
(пункт “а” статті 30 доповнено підпунктом 15 згідно із Законом України від 21.01.2010 р. № 1825-VI)
16) затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів;
(пункт “а” статті 30 доповнено підпунктом 16 згідно із Законом України від 21.01.2010 р. № 1825-VI)
17) видача дозволу на порушення об’єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом;
(пункт “а” статті 30 доповнено підпунктом 17 згідно із Законом України від 17.05.2012 р. № 4710-VI)
б) делеговані повноваження:
1) здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв’язку;
2) здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв’язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об’єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об’єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об’єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства;
(підпункт 2 пункту “б” статті 30 у редакції Закону України від 19.06.2003 р. № 969-IV)
3) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів;
4) встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності;
5) облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням;
6) надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату;
7) здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності;
8) видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій;
9) облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади;
10) облік відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності;
(підпункт 10 пункту “б” статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 11.02.2010 р. № 1878-VI)
11) вирішення відповідно до законодавства питань, пов’язаних з наданням Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України службових жилих приміщень, житлової площі та інших об’єктів, житлово-комунальних послуг; здійснення контролю за їх використанням та наданням послуг;
(пункт “б” статті 30 доповнено підпунктом 11 згідно із Законом України від 19.03.2009 р. № 1180-VI)
12) здійснення заходів щодо ведення в установленому порядку єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
(пункт “б” статті 30 доповнено підпунктом 12 згідно із Законом України від 29.06.2010 р. № 2367-VI)
Стаття 31. Повноваження у галузі будівництва
1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об’єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, а також шляхів місцевого значення;
2) виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об’єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності;
3) розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої влади пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції об’єктів на відповідній території;
4) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об’єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування;
5) визначення у встановленому законодавством порядку відповідно до рішень ради території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією;
6) підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації;
7) встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність;
8) координація на відповідній території діяльності суб’єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів;
9) надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок;
(підпункт 9 пункту “а” частини першої статті 31 у редакції Закону України від 16.09.2008 р. № 509-VI)
10) проведення громадського обговорення містобудівної документації;
(пункт “а” частини першої статті 31 доповнено підпунктом 10 згідно із Законом України від 16.09.2008 р. № 509-VI, підпункт 10 пункту “а” частини першої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.02.2011 р. № 3038-VI)
11) організація роботи, пов’язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво;
(пункт “а” частини першої статті 31 доповнено підпунктом 11 згідно із Законом України від 12.02.2015 р. № 191-VIII)
б) делеговані повноваження:
1) надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”;
(підпункт 1 пункту “б” частини першої статті 31 у редакції Закону України від 29.06.2010 р. № 2367-VI, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.02.2011 р. № 3038-VI, у редакції Закону України від 12.02.2015 р. № 191-VIII)
2) організація роботи, пов’язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів;
3) здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об’єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу;
4) здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів;
5) організація охорони, реставрації та використання пам’яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників;
6) вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.
7) здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов’язань забудовниками, діяльність яких пов’язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків.
(пункт “б” частини першої статті 31 доповнено підпунктом 7 згідно із Законом України від 12.02.2015 р. № 191-VIII)
2. Частину другу статті 31 виключено
(частина друга статті 31 у редакції Закону України від 16.05.2007 р. № 1026-V, виключена згідно із Законом України від 16.09.2008 р. № 509-VI)
Стаття 32. Повноваження у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) управління закладами освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
2) забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти; створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів; сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій;
3) створення при загальноосвітніх навчальних закладах комунальної власності фонду загальнообов’язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету, залучених з цією метою на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також коштів населення, інших джерел; контроль за використанням коштів цього фонду за призначенням;
4) забезпечення пільгового проїзду учнів, вихованців, студентів та педагогічних працівників до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, за рахунок видатків відповідних місцевих бюджетів;
(підпункт 4 пункту “а” статті 32 у редакції Закону України від 28.12.2014 р. № 76-VIII)
5) вирішення питань про надання професійним творчим працівникам на пільгових умовах у користування приміщень під майстерні, студії та лабораторії, необхідних для їх творчої діяльності;
6) організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм;
7) створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел;
8) сприяння роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, роботи з молоддю;
9) створення умов для занять фізичною культурою і спортом за місцем проживання населення та в місцях масового відпочинку;
б) делеговані повноваження:
1) забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова, – цією регіональною мовою або мовою меншини згідно з нормами статті 20 Закону України “Про засади державної мовної політики”;
(підпункт 1 пункту “б” статті 32 у редакції Закону України від 03.07.2012 р. № 5029-VI)
2) забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, залучення роботодавців до надання місць для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів;
(підпункт 2 пункту “б” статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.11.2012 р. № 5498-VI)
3) забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення;
4) організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку;
5) надання допомоги випускникам загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів державної або комунальної форми власності у працевлаштуванні;
(підпункт 5 пункту “б” статті 32 у редакції Закону України від 20.11.2012 р. № 5498-VI)
6. Забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей-інвалідів/інвалідів I – III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”, які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти;
(підпункт 6 пункту “б” статті 32 у редакції Закону України від 28.12.2014 р. № 76-VIII)
7) організація роботи щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх;
8) вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних навчальних закладах та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем);
(підпункт 8 пункту “б” статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.11.2012 р. № 5498-VI)
9) вирішення питань про надання неповнолітнім, учням, студентам, пенсіонерам та інвалідам права на безкоштовне і пільгове користування об’єктами культури, фізкультури і спорту, а також визначення порядку компенсації цим закладам вартості послуг, наданих безкоштовно або на пільгових умовах;
(підпункт 9 пункту “б” статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.11.2012 р. № 5498-VI)
10) забезпечення охорони пам’яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання;
11) внесення пропозицій до відповідних органів про ліцензування індивідуальної підприємницької діяльності у сфері охорони здоров’я.
(підпункт 11 пункту “б” статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5461-VI)
Стаття 33. Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища
1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів;
2) підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;
3) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам’ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;
4) справляння плати за землю;
б) делеговані повноваження:
1) здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;
2) підпункт 2 пункту “б” частини першої статті 33 виключено
(згідно із Законом України від 04.07.2013 р. № 402-VII)
3) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
(підпункт 3 пункту “б” частини першої статті 33 у редакції Закону України від 11.12.2003 р. № 1377-IV)
4) погодження клопотань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення;
(підпункт 4 пункту “б” частини першої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.10.2012 р. № 5406-VI)
5) вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом;
6) вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення;
(підпункт 6 пункту “б” частини першої статті 33 у редакції Закону України від 19.06.2003 р. № 969-IV)
7) визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства;
7 1) здійснення контролю за діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами;
(підпункт 7 пункту “б” частини першої статті 33 замінено підпунктами 7 та 7 1згідно із Законом України від 21.01.2010 р. № 1825-VI)
8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою;
(підпункт 9 пункту “б” частини першої статті 33 у редакції Закону України від 11.12.2003 р. № 1377-IV)
10) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою;
(підпункт 10 пункту “б” частини першої статті 33 у редакції Закону України від 11.12.2003 р. № 1377-IV)
11) створення та забезпечення функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, які є складовою мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації;
(пункт “б” частини першої статті 33 доповнено підпунктом 11 згідно із Законом України від 28.11.2002 р. № 254-IV)
12) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.
(пункт “б” частини першої статті 33 доповнено підпунктом 12 згідно із Законом України від 21.01.2010 р. № 1825-VI)
2. До відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті “б” частини першої цієї статті, належить координація на відповідній території діяльності спеціально уповноважених державних органів управління з охорони природи.
(частина друга статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 11.12.2003 р. № 1377-IV)
Стаття 34. Повноваження у сфері соціального захисту населення
1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення;
2) вирішення відповідно до законодавства питань про подання допомоги інвалідам, ветеранам війни та праці, сім’ям загиблих (померлих або визнаних такими, що пропали безвісти) військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу) або відставку, інвалідам з дитинства, багатодітним сім’ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів; відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва;
(підпункт 2 пункту “а” частини першої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.01.2015 р. № 116-VIII)
3) організація для малозабезпечених громадян похилого віку, інвалідів будинків-інтернатів, побутового обслуговування, продажу товарів у спеціальних магазинах і відділах за соціально доступними цінами, а також безоплатного харчування;
4) вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; подання допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених законодавством;
б) делеговані повноваження:
1) підготовка і подання на затвердження ради цільових місцевих програм поліпшення стану безпеки і умов праці та виробничого середовища, територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття, організація їх виконання; участь у розробленні цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки і умов праці та виробничого середовища, зайнятості населення, що затверджуються відповідно районними, обласними радами;
(підпункт 1 пункту “б” частини першої статті 34 у редакції Закону України від 19.06.2003 р. № 969-IV)
2) забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов інвалідів, ветеранів війни та праці, громадян, реабілітованих як жертви політичних репресій, військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, сімей, які втратили годувальника, багатодітних сімей, громадян похилого віку, які потребують обслуговування вдома, до влаштування в будинки інвалідів і громадян похилого віку, які мають потребу в цьому, дітей, що залишились без піклування батьків, на виховання в сім’ї громадян;
3) вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов’язаних з охороною материнства і дитинства;
4) вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування;
5) подання відповідно до законодавства одноразової допомоги громадянам, які постраждали від стихійного лиха;
6) вирішення відповідно до законодавства питань про надання компенсацій і пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в інших випадках, передбачених законодавством;
7) організація проведення громадських та тимчасових робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні, а також учнівської та студентської молоді у вільний від занять час на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до комунальної власності, а також за договорами – на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до інших форм власності;
(підпункт 7 пункту “б” частини першої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.07.2012 р. № 5067-VI)
8) здійснення контролю за охороною праці, забезпеченням соціального захисту працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності, у тому числі зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам про охорону праці, за наданням працівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу в шкідливих умовах;
(підпункт 8 пункту “б” частини першої статті 34 у редакції Закону України від 19.06.2003 р. № 969-IV)
9) участь у соціальному діалозі, веденні колективних переговорів, укладенні територіальних угод, здійсненні контролю за їх виконанням, вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) щодо підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території; повідомна реєстрація в установленому порядку колективних договорів і територіальних угод відповідного рівня;
(підпункт 9 пункту “б” частини першої статті 34 у редакції Закону України від 17.05.2012 р. № 4719-VI, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.07.2013 р. № 379-VII)
10) встановлення відповідно до законодавства розмірів і порядку виплати щомісячної допомоги особам, які здійснюють догляд за самотніми громадянами, які за висновком медичних закладів потребують постійного стороннього догляду;
11) здійснення контролю за поданням відповідно до закону підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності відомостей про наявність вільних робочих місць (посад); організація інформування населення про потребу підприємств, установ та організацій усіх форм власності у працівниках;
12) прийняття рішень про створення на підприємствах, в установах та організаціях спеціальних робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю, організація їх професійної підготовки, а також погодження ліквідації таких робочих місць;
(підпункт 12 пункту “б” частини першої статті 34 у редакції Закону України від 05.07.2012 р. № 5067-VI)
13) підпункт 13 пункту “б” частини першої статті 34 виключено
(згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5461-VI)
14) здійснення згідно із законодавством заходів соціального патронажу щодо осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;
(пункт “б” частини першої статті 34 доповнено підпунктом 14 згідно із Законом України від 01.12.2005 р. № 3167-IV)
15) організація надання соціальних послуг бездомним особам;
(пункт “б” частини першої статті 34 доповнено підпунктом 15 згідно із Законом України від 17.09.2013 р. № 563-VII)
16) здійснення відповідно до закону заходів, спрямованих на запобігання бездомності осіб.
(пункт “б” частини першої статті 34 доповнено підпунктом 16 згідно із Законом України від 17.09.2013 р. № 563-VII)
2. До відання виконавчих органів сільських, селищних рад, крім повноважень, зазначених у пункті “б” частини першої цієї статті, належить також вирішення питань щодо надання працівникам освіти, культури, охорони здоров’я, іншим категоріям громадян, які працюють у сільській місцевості, встановлених законодавством пільг.
Стаття 35. Повноваження в галузі зовнішньоекономічної діяльності
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) укладення і забезпечення виконання у встановленому законодавством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг;
2) сприяння зовнішньоекономічним зв’язкам підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності;
3) сприяння у створенні на основі законодавства спільних з іноземними партнерами підприємств виробничої і соціальної інфраструктури та інших об’єктів; залучення іноземних інвестицій для створення робочих місць;
б) делеговані повноваження:
1) організація та контроль прикордонної і прибережної торгівлі;
2) створення умов для належного функціонування органів доходів і зборів, сприяння їх діяльності;
(підпункт 2 пункту “б” частини першої статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 04.07.2013 р. № 406-VII)
3) забезпечення на відповідній території в межах наданих повноважень реалізації міжнародних зобов’язань України.
Стаття 36. Повноваження в галузі оборонної роботи
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження:
1) сприяння організації призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення наказу військового комісара про оголошення мобілізації;
(пункт 1 частини першої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.01.2015 р. № 116-VIII)
2) бронювання робочих місць для військовозобов’язаних на підприємствах, в установах та організаціях відповідно до законодавства;
3) організація та участь у здійсненні заходів, пов’язаних з мобілізаційною підготовкою та цивільним захистом, на відповідній території;
(пункт 3 статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.10.2012 р. № 5404-VI)
4) вирішення відповідно до законодавства питань, пов’язаних з наданням військовим частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України службових приміщень і жилої площі, інших об’єктів, комунально-побутових послуг; здійснення контролю за їх використанням, наданням послуг;
5) сприяння організації виробництва і поставкам у війська підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, послуг, енергоресурсів;
6) здійснення заходів щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через Державний кордон України;
7) сприяння Державній прикордонній службі України у підтриманні відповідного режиму на державному кордоні;
(пункт 7 статті 36  із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.04.2003 р. № 662-IV)
8) здійснення заходів щодо військово-патріотичного виховання населення.
Стаття 37. Повноваження щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження:
1) підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту;
2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.
Стаття 38. Повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян
1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо створення відповідно до закону міліції, що утримується за рахунок коштів місцевого самоврядування, вирішення питань про чисельність працівників такої міліції, про витрати на їх утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, створення для них необхідних житлово-побутових умов;
(підпункт 1 пункту “а” частини першої статті 38 у редакції Закону України від 04.03.2004 р. № 1577-IV)
(дію попередньої редакції підпункту 1 пункту “а” частини першої статті 38 відновлено на 2005 рік у зв’язку із зупиненням дії Закону України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законами України від 23.12.2004 р. № 2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV, на 2006 рік – згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV, на 2007 рік – згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V, відновлено у зв’язку з втратою чинності Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
2) сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, внутрішніх справ, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України;
(підпункт 2 пункту “а” частини першої статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 14.04.2009 р. № 1254-VI)
3) внесення подань до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнорують законні вимоги та рішення рад і їх виконавчих органів, прийняті в межах їх повноважень;
4) звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування;
5) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо створення відповідно до законодавства комунальної аварійно-рятувальної служби, що утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, вирішення питань про чисельність працівників такої служби, витрати на їх утримання, зокрема щодо матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, створення для них необхідних житлово-побутових умов;
(пункт “а” частини першої статті 38 доповнено підпунктом 5 згідно із Законом України від 29.05.2001 р. № 2470-III)
6) створення в установленому порядку комунальних аварійно-рятувальних служб;
(пункт “а” частини першої статті 38 доповнено підпунктом 6 згідно із Законом України від 29.05.2001 р. № 2470-III)
7) створення резервного фонду для ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
(пункт “а” частини першої статті 38 доповнено підпунктом 7 згідно із Законом України від 29.05.2001 р. № 2470-III)
8) розроблення та здійснення заходів щодо матеріально-технічного забезпечення діяльності комунальних аварійно-рятувальних служб;
(пункт “а” частини першої статті 38 доповнено підпунктом 8 згідно із Законом України від 29.05.2001 р. № 2470-III)
9) організація в установленому порядку навчання особового складу комунальних аварійно-рятувальних служб та аварійно-рятувальних служб громадських організацій;
(пункт “а” частини першої статті 38 доповнено підпунктом 9 згідно із Законом України від 29.05.2001 р. № 2470-III)
10) централізоване тимчасове зберігання архівних документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових або інших правовідносин юридичних і фізичних осіб на відповідній території, та інших архівних документів, що не належать до Національного архівного фонду;
(пункт “а” частини першої статті 38 доповнено підпунктом 10 згідно із Законом України від 06.03.2003 р. № 594-IV)
б) делеговані повноваження:
1) забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян, здійснення контролю за станом цієї роботи на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності;
2) вжиття у разі надзвичайних ситуацій необхідних заходів відповідно до закону щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій, врятування життя людей, захисту їх здоров’я, збереження матеріальних цінностей;
(підпункт 2 пункту “б” частини першої статті 38 у редакції Закону України від 19.06.2003 р. № 969-IV)
3) вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку;
3 1) погодження проекту плану проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки; взаємодія з органами військового управління під час планування та проведення таких заходів з метою запобігання і недопущення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків відповідно до закону;
(пункт “б” частини першої статті 38 доповнено підпунктом 3 1 згідно із Законом України від 03.02.2004 р. № 1419-IV)
4) розгляд справ про адміністративні правопорушення, віднесені законом до їх відання; утворення адміністративних комісій та комісій з питань боротьби зі злочинністю, спрямування їх діяльності;
5) вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, державна реєстрація актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад);
(підпункт 5 пункту “б” частини першої статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 11.01.2000 р. № 1366-XIV, від 16.10.2012 р. № 5461-VI, від 20.11.2012 р. № 5492-VI)
6) підпункт 6 пункту “б” частини першої статті 38 виключено
(згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5461-VI)
7) реєстрація у встановленому порядку місцевих об’єднань громадян, органів територіальної самоорганізації населення, які створюються і діють відповідно до законодавства.
2. До відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті “б” частини першої цієї статті, належить:
1) утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності;
(пункт 1 частини другої статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.02.2007 р. № 609-V)
2) сприяння органам внутрішніх справ у забезпеченні додержання правил паспортної системи;
3) вирішення спільно з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України питань щодо створення належних умов для служби та відпочинку особовому складу органів внутрішніх справ;
4) зберігання документів Національного архівного фонду, що мають місцеве значення, і управління архівною справою та діловодством на відповідній території;
(частину другу статті 38 доповнено пунктом 4 згідно із Законом України від 06.03.2003 р. № 594-IV)
5) здійснення заходів щодо ведення Державного реєстру виборців відповідно до закону.
(частину другу статті 38 доповнено пунктом 5 згідно із Законом України від 22.02.2007 р. № 698-V)
3. Частина третя статті 38 втратила чинність
(статтю 38 доповнено частиною третьою згідно із Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV)
(дію частини третьої статті 38 зупинено на 2005 рік у зв’язку із зупиненням дії Закону України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законами України від 23.12.2004 р. № 2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV, на 2006 рік – згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV, на 2007 рік – згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V, втратила чинність у зв’язку з втратою чинності Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
Стаття 38 1. Повноваження у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги
1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги належать такі власні (самоврядні) повноваження:
1) утворення в установленому порядку установ з надання безоплатної первинної правової допомоги з урахуванням потреб територіальної громади;
2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо утворення установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, вирішення питань про чисельність працівників таких установ, про витрати на їх утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, надання для їх функціонування необхідних приміщень;
3) забезпечення координації діяльності установ з надання безоплатної первинної правової допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
4) здійснення фінансування установ з надання безоплатної первинної правової допомоги та контролю за використанням коштів такими установами за призначенням;
5) розгляд письмових звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги та надання такої допомоги з питань, що належать до їх компетенції, відповідно до закону;
6) надання роз’яснень положень законодавства та консультацій щодо порядку звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги;
7) забезпечення особистого прийому осіб для надання безоплатної первинної правової допомоги;
8) залучення на підставі договорів адвокатів, фізичних та юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;
9) координація діяльності з місцевими органами виконавчої влади та територіальними органами центральних органів виконавчої влади щодо надання безоплатної первинної правової допомоги;
10) надання документів та інших матеріалів або їх копій, необхідних у зв’язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги;
11) організація семінарів, конференцій з питань безоплатної первинної правової допомоги.
2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад взаємодіють з центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги та надають їм сприяння в межах своїх повноважень.
(Закон доповнено статтею 38 1 згідно із Законом України від 02.06.2011 р. № 3460-VI)
Стаття 39. Повноваження щодо відзначення державними нагородами України
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад розглядають клопотання підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і вносять у встановленому порядку до відповідних органів виконавчої влади подання про нагородження державними нагородами України.
(стаття 39 змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.05.2001 р. № 2419-III)
Стаття 40. Інші повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
Стаття 41. Особливості повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів
1. Питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад.
2. Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об’єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.
(частина друга статті 41 із змінами, внесеними  згідно із Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV)
(зміни, внесені Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV до частини другої статті 41 зупинено на 2005 рік у зв’язку із зупиненням дії Закону України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законами України від 23.12.2004 р. № 2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV, на 2006 рік – згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV, на 2007 рік – згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V, втратили чинність у зв’язку з втратою чинності Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
3. Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.
(положення частин третьої статті 41 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000)
4. Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання.
(положення частин четвертої статті 41 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000)
5. Порядок формування, структура, форми діяльності районних у містах рад та їх органів визначаються відповідно до цього та інших законів.
Глава 3. Сільський, селищний, міський голова
Стаття 42. Повноваження сільського, селищного, міського голови
1. Повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.
2. У разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв’язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради. Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.
(частина перша статті 42 у редакції Закону України від 06.10.2004 р. № 2055-IV, замінено двома частинами згідно із Законом України від 25.12.2008 р. № 806-VI, у зв’язку з цим частини другу – шосту вважати відповідно частинами третьою – сьомою)
3. Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади. Не пізніш як на п’ятнадцятий день після звільнення з посади або смерті сільського, селищного, міського голови особа, яка на цей час відповідно до закону здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови, звертається до Верховної Ради України з клопотанням щодо призначення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови.
(частина третя статті 42 із змінами, внесеними  згідно із Законом України від 06.10.2004 р. № 2055-IV, у редакції Закону України від 25.12.2008 р. № 806-VI)
Таке клопотання розглядається Верховною Радою України не пізніше ніж у дев’яностоденний строк з дня дострокового припинення повноважень відповідного сільського, селищного, міського голови.
(частину третю статті 42 доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 08.04.2014 р. № 1184-VII)
4. Сільський, селищний, міський голова:
1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;
2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;
3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;
4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;
5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;
(дію пункту 5 частини четвертої статті 42 зупинено на 2007 рік стосовно встановлення чисельності та штатів апарату та виконавчих органів відповідної ради згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V)
(дію пункту 5 частини четвертої статті 42 відновлено у зв’язку із виключенням пункту 47 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V згідно із Законом України від 15.03.2007 р. № 749-V)
6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;
(пункт 6 частини четвертої статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 19.12.2006 р. № 489-V, від 15.03.2007 р. № 749-V, у редакції Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
(зміни, внесені підпунктом 3 пункту 89 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили чинність, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008)
7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;
8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;
9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;
10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;
(пункт 10 частини четвертої статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.06.2000 р. № 1841-III)
11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання;
11 1) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;
(частину четверту статті 42 доповнено пунктом 11 1 згідно із Законом України від 06.11.2012 р. № 5477-VI)
11 2) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;
(частину четверту статті 42 доповнено пунктом 11 2 згідно із Законом України від 06.11.2012 р. № 5477-VI)
12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету;
13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою;
(пункт 13 частини четвертої статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.09.2005 р. № 2813-IV)
14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;
15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;
16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради;
17) веде особистий прийом громадян;
18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об’єднань;
18 1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”;
(частину четверту статті 42 доповнено підпунктом 18 1 згідно із Законом України від 01.07.2010 р. № 2388-VI)
19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів;
20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.
(положенням частини четвертої статті 42 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 06.07.99 р. № 7-рп/99)
21) пункт 21 частини четвертої статті 42 втратив чинність
(частину четверту статті 42 доповнено пунктом 21 згідно із Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV)
(дію пункту 21 частини четвертої статті 42 зупинено на 2005 рік у зв’язку із зупиненням дії Закону України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законами України від 23.12.2004 р. № 2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV, на 2006 рік – згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV, на 2007 рік – згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V, пункт 21 частини четвертої статті 42 втратив чинність у зв’язку з втратою чинності Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
22) пункт 22 частини четвертої статті 42 втратив чинність
(частину четверту статті 42 доповнено пунктом 22 згідно із Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV)
(дію пункту 22 частини четвертої статті 42 зупинено на 2005 рік у зв’язку із зупиненням дії Закону України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законами України від 23.12.2004 р. № 2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV, на 2006 рік – згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV, на 2007 рік – згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V, пункт 22 частини четвертої статті 42 втратив чинність у зв’язку з втратою чинності Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
5. Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
(положенням частини п’ятої статті 42 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 06.07.99 р. № 7-рп/99)
6. При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним – перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Сільський, селищний, міський голова щорічно звітує відповідно сільській, селищній, міській раді про здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності виконавчими органами відповідної ради.
(положенням частини шостої статті 42 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 06.07.99 р. № 7-рп/99)
(частина шоста статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.2010 р. № 2388-VI)
7. Сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов’язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін.
(положенням частини сьомої статті 42 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 06.07.99 р. № 7-рп/99)
(положення частини сьомої статті 42 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000)
Глава 4. Повноваження районних і обласних рад
Стаття 43. Питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях
1. Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання:
1) обрання голови ради, відповідно заступника голови районної ради та першого заступника, заступника голови обласної ради, звільнення їх з посади;
(пункт 1 частини першої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 25.12.2008 р. № 806-VI)
2) утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій ради, зміна їх складу, обрання голів комісій;
3) утворення президії (колегії) ради, затвердження положення про неї;
4) затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчого апарату ради, його чисельності, встановленої відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на утримання ради та її виконавчого комітету;
(пункт 4 частини першої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 19.12.2006 р. № 489-V, від 15.03.2007 р. № 749-V, у редакції Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
(зміни, внесені підпунктом 4 пункту 89 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008)
5) затвердження регламенту ради;
6) затвердження плану роботи ради, з урахуванням вимог статті 32 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, заслуховування звіту про його виконання;
(пункт 6 частини першої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.2010 р. № 2388-VI)
7) заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників;
8) заслуховування звітів постійних комісій, керівників органів, які рада утворює, обирає та призначає;
9) розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по них;
10) прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законодавством;
11) визначення відповідно до закону кількісного складу ради;
12) прийняття за пропозицією територіальних громад рішення щодо проведення консультативного опитування з питань, які стосуються їх спільних інтересів;
13) здійснення відповідно до закону повноважень щодо організації проведення всеукраїнських референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування;
14) затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки району, області;
15) прийняття рішень щодо об’єднання в асоціації, вступ до асоціацій та інших форм добровільних об’єднань органів місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також про вихід із них;
16) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання;
17) затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання;
18) розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення;
19) вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об’єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об’єктів в установленому законом порядку;
(пункт 19 частини першої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.07.99 р. № 997-XIV)
20) вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників;
21) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;
22) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу;
23) встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони використання підприємствами питної води у промислових цілях;
24) прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам’ятками історії або культури, які охороняються законом;
25) прийняття за пропозицією відповідних сільських, селищних, міських рад рішень, пов’язаних зі створенням спеціальних вільних та інших зон, зміною у статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань;
26) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і в порядку, визначених законом;
27) прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад;
28) заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень;
(пункт 28 частини першої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.06.2012 р. № 4875-VI)
29) прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації;
30) прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів;
31) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо голови відповідної місцевої державної адміністрації;
32) надання згоди на передачу об’єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об’єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об’єктів державної власності;
(частину першу статті 43 доповнено пунктом 32 згідно із Законом України від 06.10.98 р. № 163-XIV, пункт 32 частини першої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.12.2000 р. № 2182-III)
33) пункт 33 частини першої статті 43 втратив чинність
(частину першу статті 43 доповнено пунктом 33 згідно із Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV)
(дію пункту 33 частини першої статті 43 зупинено на 2005 рік у зв’язку із зупиненням дії Закону України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законами України від 23.12.2004 р. № 2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV, на 2006 рік – згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV, на 2007 рік – згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V, пункт 33 частини першої статті 43 втратив чинність у зв’язку з втратою чинності Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
34) пункт 34 частини першої статті 43 втратив чинність
(частину першу статті 43 доповнено пунктом 34 згідно із Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV)
(дію пункту 34 частини першої статті 43 зупинено на 2005 рік у зв’язку із зупиненням дії Закону України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законами України від 23.12.2004 р. № 2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV, на 2006 рік – згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV, на 2007 рік – згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V, пункт 34 частини першої статті 43 втратив чинність у зв’язку з втратою чинності Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
35) затвердження відповідно до закону Положення про помічника-консультанта депутата ради та опису посвідчення помічника-консультанта депутата ради;
(частину першу статті 43 доповнено пунктом 35 згідно із Законом України від 22.12.2005 р. № 3266-IV)
36) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів внутрішніх справ про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території;
(частину першу статті 43 доповнено пунктом 36 згідно із Законом України від 01.07.2010 р. № 2389-VI)
37) встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб’єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.
(частину першу статті 43 доповнено пунктом 37 згідно із Законом України від 01.07.2010 р. № 2404-VI)
2. Районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.
3. Крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, виключно на пленарних засіданнях обласних рад вирішуються такі питання:
1) пункт 1 частини третьої статті 43 виключено
(пункт 1 частини третьої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.02.2011 р. № 3038-VI, виключено згідно із Законом України від 17.05.2012 р. № 4710-VI)
2) прийняття у межах, що визначаються законами, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність;
3) пункт 3 частини третьої статті 43 виключено
(згідно із Законом України від 03.04.2003 р. № 703-IV)
4) прийняття рішень про віднесення лісів до категорії захисності, а також про поділ лісів за розрядами такс у випадках і порядку, передбачених законом.
4. Частина четверта статті 43 втратила чинність
(статтю 43 доповнено частиною четвертою згідно із Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV)
(дію частини четвертої статті 43 зупинено на 2005 рік у зв’язку із зупиненням дії Закону України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законами України від 23.12.2004 р. № 2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV, на 2006 рік – згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV, на 2007 рік – згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V, частина четверта статті 43 втратила чинність у зв’язку з втратою чинності Законом України від 04.03.2004 р. № 1577-IV згідно із Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI)
Стаття 44. Делегування повноважень районних і обласних рад відповідним місцевим державним адміністраціям
1. Районні, обласні ради делегують відповідним місцевим державним адміністраціям такі повноваження:
1) підготовка і внесення на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, цільових програм з інших питань, а в місцях компактного проживання національних меншин – також програм їх національно-культурного розвитку, проектів рішень, інших матеріалів з питань, передбачених цією статтею; забезпечення виконання рішень ради;
2) підготовка пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно областей та загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України;
3) забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;
4) підготовка і подання до відповідних органів виконавчої влади фінансових показників і пропозицій до проекту Державного бюджету України;
5) сприяння інвестиційній діяльності на території району, області;
6) об’єднання на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, і населення, а також бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання на пайових засадах об’єктів соціальної і виробничої інфраструктури, шляхів місцевого значення та на заходи щодо охорони праці та охорони навколишнього природного середовища;
(пункт 6 частини першої статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.06.2003 р. № 969-IV)
7) залучення в порядку, встановленому законом, підприємств, установ та організацій, які не належать до комунальної власності, до участі в обслуговуванні населення відповідної території, координація цієї роботи;
8) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту;
9) підготовка питань про визначення у встановленому законом порядку території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією;
10) організація охорони, реставрації, використання пам’яток історії та культури, архітектури і містобудування, палацово-паркових, паркових та садибних комплексів, природних заповідників місцевого значення;
11) підготовка висновків щодо проектів місцевих містобудівних програм відповідних адміністративно-територіальних одиниць, що затверджуються сільськими, селищними, міськими радами;
12) видача замовникам відповідно до законодавства містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок за межами населених пунктів;
(пункт 12 частини першої статті 44 у редакції Закону України від 16.09.2008 р. № 509-VI)
13) забезпечення відповідно до законодавства розвитку науки, усіх видів освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури і спорту, туризму; сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел, роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури і спорту, сім’ї та молоді;
14) підготовка і подання на затвердження ради пропозицій щодо організації територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам’ятками історії або культури, які охороняються законом;
15) вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення;
(пункт 15 частини першої статті 44 у редакції Закону України від 19.06.2003 р. № 969-IV)
16) координація на відповідній території діяльності місцевих землевпорядних органів;
17) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов’язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;
18) забезпечення виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів, прийнятих районними, обласними радами.
(частину першу статті 44 доповнено пунктом 18 згідно із Законом України від 11.09.2003 р. № 1160-IV)
2. Крім повноважень, зазначених у частині першій цієї статті, обласні ради делегують обласним державним адміністраціям такі повноваження:
1) визначення відповідно до закону розміру відрахувань підприємствами, установами та організаціями, що надходять на розвиток шляхів загального користування в області;
2) погодження у випадках, передбачених законом, з відповідними сільськими, селищними, міськими радами питань щодо розподілу коштів за використання природних ресурсів, які надходять до фондів охорони навколишнього природного середовища;
3) підготовка проектів рішень про віднесення лісів до категорії захисності, а також про поділ лісів за розрядами такс у випадках і порядку, передбачених законом;
4) прийняття у встановленому законом порядку рішень про заборону використання окремих природних ресурсів загального користування;
5) визначення відповідно до законодавства режиму використання територій рекреаційних зон;
6) затвердження для підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля та лімітів розміщення відходів у випадках, передбачених законом.
Глава 5. Порядок формування, організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування
Стаття 45. Порядок формування рад
1. Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
(частина перша статті 45 у редакції Закону України від 25.12.2008 р. № 806-VI)
2. Порядок організації і проведення виборів депутатів визначається законом.
3. Загальний склад ради визначається радою відповідно до закону про вибори.
4. Рада вважається повноважною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради.
(частина четверта статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.03.2007 р. № 812-V)
5. У разі якщо до ради обрано менше двох третин її складу, до обрання необхідної кількості депутатів продовжує здійснювати повноваження рада попереднього скликання.
6. У разі дострокового припинення повноважень деяких депутатів, внаслідок чого до складу ради входить менш як дві третини депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається повноважною за наявності більше половини депутатів від загального складу ради.
(частина шоста статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.03.2007 р. № 812-V)
7. Строк повноважень місцевої ради, обраної на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.
(частина сьома статті 45 у редакції Закону України від 25.12.2008 р. № 806-VI)
8. Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.
(статтю 45 доповнено частиною восьмою згідно із Законом України від 25.12.2008 р. № 806-VI)
Стаття 46. Сесія ради
1. Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
2. Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів ради в кількості, яка забезпечує повноважність складу ради відповідно до статті 45 цього Закону. Перше пленарне засідання першої сесії відкриває голова зазначеної територіальної виборчої комісії, який інформує раду про підсумки виборів депутатів, а також про підсумки виборів відповідно сільського, селищного, міського голови. З моменту визнання повноважень депутатів ради нового скликання та новообраного сільського, селищного, міського голови відповідно до статті 42 цього Закону головує на пленарних засіданнях ради першої сесії новообраний голова.
У разі якщо на час проведення першої сесії відповідний сільський, селищний, міський голова не обраний, про що на сесії ради інформує голова територіальної виборчої комісії, рада обирає тимчасову президію з числа депутатів ради в кількості трьох – п’яти осіб. Члени тимчасової президії почергово головують на пленарних засіданнях ради до обрання секретаря ради. З часу обрання секретаря ради він головує на пленарних засіданнях ради.
(частина друга статті 46 у редакції Закону України від 22.03.2007 р. № 812-V)
3. Першу сесію новообраної районної у місті, районної, обласної ради скликає відповідна територіальна виборча комісія не пізніш як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів ради у кількості, яка забезпечує повноважність складу ради відповідно до статті 45 цього Закону. Перше пленарне засідання першої сесії відкриває голова зазначеної територіальної виборчої комісії, який інформує раду про підсумки виборів депутатів. З моменту визнання повноважень депутатів ради нового скликання рада обирає тимчасову президію з числа депутатів ради в кількості не більше п’яти осіб – представників партій (блоків), які набрали найбільшу кількість голосів на виборах. Члени тимчасової президії почергово головують на пленарних засіданнях ради до обрання голови ради. З часу обрання голови ради він веде пленарні засідання ради відповідно до вимог цього Закону та регламенту ради.
(частина третя статті 46 у редакції Закону України від 22.03.2007 р. № 812-V)
4. Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської – відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної – головою відповідної ради.
5. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності – не рідше ніж один раз на місяць.
(частина п’ята статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 06.09.2005 р. № 2806-IV, від 09.12.2011 р. № 4154-VI)
6. У разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради – секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради – відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.
(абзац перший частини шостої статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 25.12.2008 р. № 806-VI)
У цих випадках сесія скликається:
1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом;
2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті.
(пункти 1 – 3 частини шостої статті 46 замінено двома пунктами згідно із Законом України від 18.09.2008 р. № 520-VI)
7. Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради – також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.
8. У разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб’єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті або у разі якщо такі посади є вакантними, сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.
(частина восьма статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.09.2008 р. № 520-VI)
9. Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках – не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
(частина дев’ята статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.09.2008 р. № 520-VI)
10. Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, – секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради – голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради – один з депутатів цієї ради.
(частина десята статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 25.12.2008 р. № 806-VI)
11. Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
(частина одинадцята статті 46 із змінами, внесеними згідно %D